Сборник детских стихов «Вірші для Катрусі»

УЧИСЬ ЧИТАТЬ

Учись читать, Катрусю, гарно,

То вийдеш ти у люди.

А книжечка ця – подарунок

Тобі від баби Люди.

Як прочитаєш ці вірші –

Бабуся ще напише,

Щоб ти навчалася читать

Скоріше та гарніше.

Бо, щоб науки розуміть,

То мало розум мати.

Потрібно вміти ще тобі

Швиденько все читати.

А той хто «бекає» собі

Під ніс незрозуміло,

Приносить «двійки» із усіх

Предметів буде сміло.

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,  КАТРУСЮ!

Ве́сна-кра́сна прийшла –

Березень нам принесла!

Двадцять восьме число

Всім нам радість принесло!

Щастя тут витає в хаті –

День народження у Каті!

Вже шість літ минуло їй,

Любій внучечці моїй.

Катрусенько лю́бенька,

Ти моя голубонько,

Мила наша донечко,

Світиш всім, як сонечко.

Баба внучечку вітає,

Від душі тобі бажає,

Щоб росла здоровенька,

Моя чорнобровенька.

Будь завжди гарненькою,

На личку біленькою,

Щоб, як квіточка, цвіла,

І веселою була.

Чистий мала голосочок,

Щоб дзвенів він, як дзвіночок,

А коли співати стала –

Соловейком щебетала.

Скоро ти підеш до школи,

Щоб не сердилась ніколи,

Слухай вчительку пильне́нько,

На уроках будь тихенька.

Зошити носи гарненькі,

Книжки щоб були ціленькі.

В зошитах пиши чистенько,

Завдання роби швиденько,

Перша руку підіймай,

За знання «дванадцять» май,

Щоб мою онучку милу

Вчителька завжди хвалила.

РАНОК  КАТРУСІ

Я проснулася ране́нько,

Потягнулася гарненько.

Треба швидко з ліжка встати,

Матусеньку привітати.

– Подивись, матусю мила,

Я вже личенько умила.

Зараз ліжко застелю

І зарядочку зроблю.

Одягнуся я швиденько,

Та поснідаю гарненько,

Ось голівку причешу

В дитсадочок поспішу.

КАТРУСЯ  В  СЕЛІ

У Катрусі є бабуся,

Що живе в селі.

І живуть у неї в хаті

Котики малі.

У дворі сидить собака

І на кожну курку гавка.

Ходять півні-забіяки –

Не лякаються собаки.

У садочку ходить квочка

З виводком курчат.

А індики вже великі,

По дворі кричать.

Гуска «Га-га-га!» гукає,

Гусеняточок збирає,

«Вже пора на річку,

Спішіть на водичку!»

Качка теж туди іде,

Каченяточок веде.

«Кря-кря-кря!» вони кричать,

«Мама буде нас купать!»

Свинка у хліві лежить,

У кутку теля стоїть –

Жде воно маленьке,

Поки прийде ненька.

Бо корова на лугу

Молоду жує траву,

Щоб у вим’ячко текло

Тепле, свіже молоко.

Все цікаво малій Каті,

Як приїде у село:

Із котиком гратися,

За курми ганятися,

Свари́ть півня-забіяку

І боятися собаку,

(Щоб Катрусю не зловила

І маленьку не вкусила),

На лужок загнать корову,

Повернутися і знову

По двору, садку ходить,

Думать: «Що б його зробить?»

Бо не може мала Катя

Сісти та й сидіть.

Якщо приїхала в село –

Треба щось робить.

А як вернеться додому,

Піде в дитсадок –

Буде що розповідати

Для малих діток.

БРАТИК

В нас є мале дитятко.

Сказав мені мій татко:

«Ось братика для тебе

Приніс нам ангел з неба».

Я так подумала собі:

«То чиста правда, далебі!

Він їм там спати не давав,

І вдень, і уночі кричав.

У роті хоч би один зуб –

Не має чим він їсти суп.

Тримать не вміє ложки –

Кормити треба з соски.

Не вміє навіть він сидіть,

Не говорю вже, що ходить.

В візочку тільки він лежить,

Потрібно ще його возить.

На небі всім він заважав,

То ангел нам його віддав».

НА  ЛУЖКУ

Косить тато травичку

На лужку біля річки.

Катя теж прибігає,

Недалечко гуляє.

Поруч коник стрибає,

Там метелик літає,

Ось із квітки на квітку

Мала бджілка сідає.

Катя так задивилась –

Кропиво́ю вжали́лась.

Вона тата питає:

«Тату, як то буває?

Коли всядеться бджілка

На пекучу кропивку,

Та й цікаво ж як, люде,

Хто кого жалить буде,

А чи бджілка кропивку,

Чи кропивочка бджілку?»

КАТРУСЯ  І  ДОЩИК

Дощик швидко капотить,

За Катрусею біжить.

– Ти, Катрусю, не втікай,

А мене́ ти зачекай,

Бо я дощик не простий,

А трішечки чарівний,

І кого я піділлю,

Тому силу додаю.

Швидше виросте трава,

Побільшають дерева́,

Гарно квіти зацвітуть,

І грибочки підростуть.

ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС

Ведуча:

Вчорашні дошкільнята,

Дівчатка і хлоп’ята,

Веселі йдуть до школи

Де не були ніколи.

Дівчинка:

Бо сьогодні перший раз

Йдемо ми у перший клас!

Ведучий:

Всі несуть букетики,

Ранці та  портфелики.

Радісні й щасливі,

Дуже говірливі.

Хлопчик:

Бігати тепер не час –

В школу йдемо перший раз.

Ведуча:

І спішать малята,

З ними мами й тата,

І бабу́сі з кимсь ідуть,

Дідусі́ когось ведуть.

Ведучий:

Всіх їх школа зустрічає –

Першим дзвоником вітає!

Ведуча:

У малят сьогодні свято

Привітань звучить багато.

І нове життя у них

Починається усіх.

Ведучий:

На дванадцять років їм

Стане школа – рідний дім.

Ведуча:

Малят веде учителька

В привітний чистий клас.

Розсадить всіх за парти

І буде вчити вас.

Дівчинка:

Тихенько будемо сидіть,

Що скаже вчителька – робить.

Ведучий:

Научать в школі вас читати,

Писати й рахувати,

Співати гарно, малювати,

Наук багато знати.

Хлопчик:

Будем вчитися, не граться,

Щоб отримувать «дванадцять»!

Дівчинка:

І дарма, що ми маленькі –

Вчитимемося гарненько!

Всі діти:

Спасибі мамам, татуся́м,

Бабу́сям нашим, дідуся́м

За те, що виростили нас

І привели у перший клас!

КАТРУСЯ ВЖЕ ШКОЛЯРКА

Мамочко моя,

Вже велика я!

Робити буду все сама –

У школі няні ж бо нема.

Я сама іду до школи,

Свій портфель сама несу.

І уроки не поволі,

А швиденько я пишу.

В зошит букви напишу,

Цифри з математики,

Віршика напам’ять вчу,

Намалюю хатку я.

І англійську я люблю,

Всі слова напам’ять вчу,

Як до школи я прийду,

– Гуд монін – вчительці скажу.

Всі вже вивчені уроки –

То портфелика складу.

Розстелю сама я постіль,

Коли спатоньки іду.

Спать лягаю я зарання,

Виспатись щоб до світання,

Вранці встану я легенько,

Йду до школи веселенька.

РАНОК КАТРУСІ

Вранці, як іду до школи,

В мою кімнату я зайду.

І лялечці своїй на вушко

Тихесенько скажу:

«Будь чемна, лялечко моя,

Уже іду до школи я.

А ти лишайся з іграшками

І будь їм всім за маму.

Із ними лагідною будь,

Їх причесати не забудь,

Спочатку їстоньки їм дай,

А потім казку почитай.

Коли захоче хтось поспати –

У ліжко поклади.

А хто великий, спать не хоче,

То погулять веди.

На вулиці дивись, щоб зайчик

Не скочив на дорогу,

Бо там машина буде їхать

І покалічить його.

Хай кізонька не їсть кущі,

Бо так робить негарно.

Через дорогу всі за ручки

Нехай ідуть попарно.

Зі школи швидко я прийду,

Обідати для вас зварю,

Всіх накормлю гарненько

Сама поїм хутенько.

Уроки швидко я повчу,

В портфелик книжечки складу,

Тоді вам розповім поволі

Чого навчилася у школі.»

НАШ КЛАС

Як ясно світить сонечко

До нас в шкільне віконечко!

Освітлює воно наш клас

І на уроки йде до нас.

Пробігло сонце по стіні

Побіленій чистенько.

На парти наші подивилось –

Фарбовані, новенькі.

Підлога чиста аж блищить.

Стільці, шафи – чистенькі.

За партами сидять всі діти,

Як квіточки, гарненькі.

І сонце думає собі:

«Як гарно в класі цьому!

Я б тут лишилось назавжди,

Не хочу йти додому.»

УРОК ЧИТАННЯ

Урок читання йде у нас.

Сидить тихенько перший клас.

Слідкують всі уважно,

Читають текст поважно.

Катруся краще всіх читає,

Слова всі гарно вимовляє,

Де крапка – зупиняється,

Де кома – затинається.

Коли питання стоїть знак –

Катруся там питає,

А де знак оклику стоїть –

Там голосно читає.

Все зрозуміло, чисто, мило

Вона вам прочитає.

І вчителька завжди Катрусю

Читати викликає.

За приклад іншим діточкам

Вона Катрусю має.

І Коля хоче так читать,

Як Катя вже читає.

– Ти завжди ручку підіймай,

Катрусенько моя,

Тоді частіше і питать

Тебе вже буду я.

Хай інші діточки почують,

Як ти читаєш гарно.

Одразу видно, що уроки

Ти вдома вчиш не марно.

За те, що гарно ти читала,

І на уроці працювала,

Уважно слухала мене,

За партою не спала,

Тобі поставлю за урок

Найвищого я бала.

А всім скажу я на кінець:

«Катруся наша – молодець!»

МАТЕМАТИКА

Ось математика у нас,

Сидить тихенько цілий клас.

Так вчительку уважно слуха,

Що чути, як літає муха.

Учителька задачки

І приклади читає.

Їх розв’язати швидко

Катруся поспішає.

На уроці вона

Не буває сумна.

Їй цікаво працювати,

Завжди руку підіймати.

Бо, хто мовчки стоїть

І учительці мовчить,

Коли вона питає,

З-за парти підіймає,

Тому відмінної оцінки

Учитель не поставить.

Та іншим діточкам за приклад

Вона того не ставить.

А скаже: «Дітки, подивіться,

Мабуть, Тарас мене боїться,

Бо, як питаю я його,

Не скаже слова жодного.

А, може, ще тому мовчить,

Уроки вдома що не вчить.

І він не буде знати

Задачку розв’язати.

І приклад вирішить не зможе.

Мовчати гарно тільки може.

Тоді, як треба говорити,

Стояти буде і сопіти.

Урок для того нам зробили,

Щоб діточки науку вчили.

Щоб ви навчились додавати,

Ділити, множить, віднімати.

Потрібно вам уважно слухать,

Що вчителька говорить.

Ану, скажіть, хто не прослухав,

Задачку хто повторить?»

Катруся перша піднімає

Свою маленьку ручку.

Учителька її питає

І хвалить мою внучку.

– Ви чули, дітки, як нам гарно

Катруся все сказала?

І правильно вона і швидко

Задачку розв’язала.

І не боїться вже Катруся

Мені відповідати.

Вона працює на уроці

Й «відмінно» буде мати.

ENGLISH  LESSON¹

Приходить вчителька у клас,

– Гуд афтенун!² – вітає нас.

І школярі чудово знають –

Англійського їх так вітають.

А потім ще луна наказ,

– Сіт даун, плиз!³ – сідає клас.

І слухають уважно,

Сидять усі поважно.

Цікаво їм англійську вчити,

Слова всі хором повторити.

Хоч це не рідна мова

Та все ж вона чудова.

Е бук⁴, е пенсіл⁵ енд⁶ е доґ⁷

Старається уже за двох

Мала Катруся повторити,

Слова англійські заучити.

Вона слова відмінно знає,

Вірші англійською читає.

Запитує, як хто не знає,

Сама тоді й відповідає.

– Вот із зис?⁸ – вона питає.

– Іт із е бук⁹, – відповідає.

– Хау олд а ю, грендмазе?¹⁰

– Хау олд а ю, май мазе?¹¹

Бабуся вже старенька,

Ще мама молоденька,

А я, мала Катруся,

І зовсім ще маленька.

Май нейм¹² із Катя Сидорчук

Ай лив ін Рівне таун.¹³

І вже слова із Інглиш бук¹⁴

Читаю й добре знаю.

Коли я виросту велика,

У Англію поїду,

То обійтися зможу я

Спокійно там без гіда¹⁵.

1) Інглиш лессон (English lesson) – урок англійської.

2) Гуд афтенун (good afternoon) – добрий день.

3) Сіт даун, плиз! (sit down, please!) – сідайте, будь ласка.

4) Е бук (a book) – книжка.

5) Е пенсіл (a pencil) – олівець.

6) Енд (and) – і.

7) Е дог (a dog) – собака.

8) Вот із зис? (what is this?) – що це?

9) Іт із е бук (it is a book) – це книжка.

10) Хау олд а ю, грендмазе? (how old are you, grandmother?) – скільки Вам років,

бабусю?

11) Хау олд а ю, май мазе? (how old are you, my mother?) – скільки Тобі років, мамо?

12) Май нейм із (my name is) – мене звати.

13) Ай лив ін Рівне-таун (I live in Rivne-town) – я живу в місті Рівному.

14) Інглиш бук (English book) – підручник англійської.

15) Гід – екскурсовод.

16) A pensil-box – пенал.

17) A school-bag – портфель.

18) A pen – ручка.

19) A copy-book – зошит.

МАЛЮВАННЯ

Малювання! Малювання! Малювання!

До уроку ми готуємось зарання.

Ще тоді, як писати не вміли,

Малювати усі ми любили.

Як же можна до рук не узять олівці,

Які світлими барвами грають,

І на чистім листку класти барви оці,

Що на ньому малюнком засяють.

Ще тоді, як Катруся маленька була,

І ходити вона ще не вміла,

Вже тоді малювати тяглася вона

І було це улюблене діло.

А коли в дитсадочок ходила вона,

Малювати і там їх учили,

То вже так малювала Катруся мала,

Що за це її завжди хвалили.

Вміє різні малюнки вона малювати:

І маленьку дитинку, що йде біля хати;

Гарні квіти: ромашки, дзвіночки;

І зелені-зелені листочки;

Ті дерева, що в лісі від вітру гудуть

І грибочки маленькі під ними ростуть;

І пташинку, що сіла на гілку спочить;

Та маленького зайчика, я́к він біжить.

Малює те сонечко світле, ласкаве,

Що світить на всіх діточок.

А, часом, і хмарку, що в небі блукає,

І дощик проллє на садок.

Ялинку зелену у іграшках гарних

Малює вона залюбки,

Що сяє на святі така вже прегарна,

Кружляють навкруг малюки.

І Діда Мороза, й Снігуроньку милу,

Що в гості приходять до нас.

Як заєнько сірий вдягнув шубку білу

І скаче та скаче весь час.

Малює Катруся, як білий сніжок

Кружляє та падає вниз,

Як бабу велику зліпили вони,

Зробили з морквини їй ніс.

І, щоб сторожила вона у дворі,

Дали їй у руку мітлу,

А щоб не замерзла, – на голову їй

Вдягли ще і шапку стару.

Веселі малюнки малює Катруся.

І раді за неї матуся й бабуся,

Що вміє так гарно вона малювати.

Талант цей потрібно весь час розвивати.

В труді і науці уміння приходить,

Таланту це знати також не зашкодить.

РІДНА МОВА

Українська мово,

Яка ти в нас чудова:

Співуча, воркітлива,

Приємна і красива.

Але тебе потрібно вчити,

Щоб гарно й чисто говорити.

Потрібно правила всі знати,

Щоб без помилок нам писати.

І починають першачки

Писати крапки і гачки,

І палички рівненькі,

І бублики кругленькі.

А потім ми складемо їх,

І гарні букви стануть з них.

А ще вчимося ми чистенькі

Тримати зошити новенькі.

Катруся в нас охайна теж,

Помилок в неї не знайдеш,

І в чистий зошит з мови

Гарненько пише слово.

Щоб гарний почерк виробляти

Потрібно ручку так тримати,

Писати щоб допомагала,

А не крутилась, випадала.

То буде все, що ти напишеш,

Легенько прочитати,

І зможе вчителька оцінку

Тобі відмінну дати.

СПІВИ

Співи й музика у нас!

Радісно чекає клас.

Цей урок ми любим дуже,

Нам до нього не байдуже.

Ми співаєм залюбки

Всі дитячі пісеньки.

Як нам радість показати?

Будем голосно співати!

Слова із пісні завчимо,

Мелодію ми вивчимо.

Співає дружно перший клас,

Співають гарно всі у нас.

Співать Катруся не боїться,

Як Толя Мовчанюк.

Сидить, надувсь, замкнув він рота,

Подать боїться звук.

Одразу видно, щось у Толі

Сьогодні не в порядку.

Не виспавсь, може, а чи вдома

Забув зробить зарядку.

Чи, може, голова болить?

На співах він чому мовчить?

Не може нудно буть йому,

Коли лунають співи.

Співають діти всі тому,

Що радісні й щасливі!

ПРАЦЯ

Праці йде урок у нас.

Працювати любить клас.

Все учителька розкаже,

Як зробити що – покаже.

Ми вже не маленькі

І зробимо гарненько.

А, щоб було з чим працювати,

Прийшлося нам самим подбати.

Каштани, жолуді, листки –

Усе збирали залюбки.

Із каштанів ми зробили

Маленьку дитинку.

Біля неї їжачка,

Йому грибків на спинку.

Після роботи все прибрали,

Лишилось що – в коробку склали,

Щоб після праці був у нас

Чистенький і красивий клас.

ФІЗКУЛЬТУРА

В нас сьогодні фізкультура!

Раді діти, кричать: «У-у-р-р-а-а!»

Ми любимо такий урок.

На ньому ми карбуєм крок,

На ньому можемо стрибати

І бігати, м’яча ганяти.

Ми в ігри граємось цікаві

І фізкультурні робим вправи.

В теплу пору дітворі

Так привільно на дворі.

І сонечко ласкаве

Із нами робить вправи.

А, як дощі до нас прийдуть

І на дворі води наллють –

Займатись будем далі

В спортивному ми залі.

Коли зима прийде до нас –

Залишимо спортивний клас,

Візьмемо лижі і санчата

Із гірки будемо спускатись.

ПЕРЕРВА

На перерві в нашій школі

Сумно не бува ніколи.

Тільки дзвоник задзвенить –

З класів дітвора біжить.

Відчинять двері щонайширше

І всі біжать якнайскоріше.

Куди й чого вони спішать?

Про це вам марно їх питать.

Біжать веселі, говірливі,

Є, може, трохи пустотливі.

Біжить із класу перший «Бе»,

Він хоче показать себе.

Біжить Катруся легким скоком,

Тарасик скаче трохи боком,

Наталя Таню доганяє,

Її Оленочка спиняє:

«Давай, Наталочко, стрибати!

Скакалку я спішу дістати.»

Щось по секрету шепче Ната –

Спішить Галинці розказати.

Ось весело сміється Саша,

Йому нудна розмова ваша.

Тарас затіяв сварку

Через поштову марку.

На перерві всі спішать

Бутерброди з’їсти,

Щоб, як дзвоник задзвенить,

Знов за парти сісти.

А як урок почнеться в них,

То не впізнаєте ви їх –

Сидіти будуть всі тихенько,

І слухать вчительку гарненько.

ЗИМА

Зи́монько біленька,

Як ти все гарненько

Снігом притрусила –

Усе стало біле!

Лід на річці утворила,

Периною поле вкрила,

Всі дерева в шубки вбрала,

Від морозу заховала.

Діти узяли санчата,

З гірки всі спішать спускатись.

Ті, що мають ковзани,

Їздять по льоду вони.

І на лижах вже багато,

Бо ж ніхто не всидить з хаті.

Любить зиму дітвора,

Їм весела ця пора!

ВЕСНА

Ве́снонька весела вже до нас прийшла!

Все позеленила, всьо́му лад дала:

Дощиком помила все вона навкруг,

Травичкою вкрила весь великий луг.

Сонце гарячіше стало припікать.

З вирію додому пта́шечки летять.

На деревах листя виросло нове,

На полях вже сходить жито ярове.́

Ось уже і квіти почали цвісти,

На городах наших все спішить рости.

ЛІТО

Яке любе літечко

Для всіх наших ді́точок.

Дуже тепла ця пора,

Її любить дітвора.

Вся природа розцвітає,

Сонце в небі аж палає,

Я́сні промені свої

Посилає до землі.

Навіть дощик як піде,

То із ним добро прийде,

Бо поллє він всю природу,

Принесе цілющу воду.

На городах все росте,

Буйним цвітом все цвіте.

Зеленіє все навкруг:

І поля, й дерева, й луг.

У дітей канікули –

Сумувати ніколи!

В таку погожу днину,

Хто всидить хоч хвилину?

Біжать одні купатися,

А ті – з м’ячем погратися,

Вінки плетуть дівчатка,

Там – борються хлоп’ятка.

Засмагнути на сонечку

Веде матуся донечку,

А Толик просить татуся́

Зловити в річці карася.

Бур’ян росте на грядках –

Прополють їх дівчатка.

Щоб полити огірочки

Носять хлопці воду з бочки.

– Веселі й довгі літні дні

І часу вистачить мені

У ігри щоб погратися,

І до роботи братися.

ОСІНЬ

Із дерев листочки впали,

Кві́точки усі зав’яли,

Пта́хи в вирій ізнялися,

Бджілки в вулик подалися,

Хмарка сонечко сховала

І на дворі сумно стало.

Це ж бо осінь вже прийшла

Та дощика привела.

Дощик тихо: «Кап-кап-кап» –

Полива доріжку.

І сидить сумна Катруся

На своєму ліжку.

– Ой, Катрусенько мала,

Ти чого сидиш сумна?

– Бо минуло літечко,

Сумно стало діточкам.

ДОЩИК

Хмарка по небу летіла,

Друга за нею спішила,

Їх вітерець підганяв,

Спокою їм не давав.

– Хма́рки, куди спішите?

Швидко ви так летите.

– Ми летимо на поля –

Там вже посохла земля,

Воду туди ми несем,

Дощиком все піділлєм.

Треба тому́ нам спішить –

Воду щоб не розгубить.

Плаче на полі буряк:

«Як без води мені? Як?

Я ж бо не можу рости!

До́щику, де́ ти? Де ти́?»

Сохне петрушка і кріп,

Га́рбуз, квасоля і біб,

І огірки й пастернак –

Жить без води їм – нія́к!

Ну, а картопля уже

Воду давно собі жде.

Моркви зелена коса

Сохне – пропала краса!

Льон на полях не цвіте,

Мак без води не росте,

Квітів голівки малі

Хиляться аж до землі.

Хма́рки здалека кричать:

«Киньте усі сумувать!

Дощик ми вам принесли,

Буйно щоб всі ви росли!»

Повеселіли поля,

І оживає земля,

Соком наллється усе –

Дощик життя всім несе!

ЛІТОМ НА ПОЛЯНЦІ

Вся полянка у ліску,

Як в чарівному вінку:

Дзвоники, ромашки,

Метелики, пта́шки!

Все цвіте, співа, дзвенить –

Літо на дворі стоїть!

ОПЕНЬКИ

Ростуть собі грибочки

У лісі під пеньочком.

– Ми зовсім ще маленькі,

А звемося – опеньки.

КОТИК

– Котику-муркотику,

Лежиш на животику,

Нічого не робиш,

Чом мишку не ловиш?

– Бо я цілу ніч не спав,

Усе мишку полював.

Тепер мишка в норі спить,

То і котик полежить.

МИШКА

Мишко-шкряботушко,

Маленька норушко,

Тихо в нірочці сиди,

Щоб не сталося біди.

Вийде котик полювати –

Буде мишку доганяти.

ГОРОБЕЦЬ

От скінчилася зима!

Уже холоду нема!

Прийшла ве́сна-кра́сна,

Світить сонце ясно!

–Жив-жив-жив! Жив-жив-жив!

Вже я зиму пережив!

Скаче радо горобець,

Бо прийшов зимі кінець.

БДЖІЛКА

Бджілка-трудівниця

На лужку літала,

Із кожної квітки

Нектар забирала.

Приносила в вулик

Та й медок робила,

Щоб його Катруся

Із молочком їла.

ВОРОНА

Ой, сумна ворона на снігу сидить

Та й думає думу, як на світі жить.

Бо там, де на полі їй зерно було,

Вже снігом холодним усе замело.

Ягідок немає і трави нема.

Ой, важка́ вороні та довга зима.

А у вирій теплий не хоче летіть,

Бо вона вже звикла весь час дома жить.

Мусимо вороні ми допомагать,

Гарну годівничку будем майструвать.

То буде ворона до нас прилітать,

І зерно і хлібчик гарненько клювать.

ОТО ХВАЛЬКИ!

Раз зібралися звірята,

Стали себе вихваляти.

– Краще всіх співаю я:

«Няв-няв-няв»

– Ні, котику, ось, послухай,

Бо я краще вмію мукать,

Та ще й голосно як: «Му!

Му-му-му!»

– Ой, корівко, що балакать,

Я ще краще вмію гавкать,

І красиво як: «Гав-гав!

Гав-гав-гав!»

– Ти, собачко, не хвалися,

На овечку подивися.

Бачиш, як я вмію: «Бе!

Бе-бе-бе!»

Тут і кізка прискакала

Та голосно закричала:

– Ви не вмієте так: «Ме!

Ме-ме-ме!»

Свинка у хліві лежала

І сама собі співала:

«Рох-рох-рох-рох-рох! Хрю-хрю!

Хрю! Хрю! Хрю!»

Коник весело іржав:

«Іго-го! Іго-го!»

На все горло він кричав:

«Іго-го! Іго-го!»

Цілий день вони сварились,

Мало-мало не побились,

Всі похрипли і мовчать,

Бо не можуть вже співать.

ЛЕЛЕКА

Лелеко-лелеко!

Не лети далеко,

Бо я тут скучаю,

Тебе виглядаю.

ЖАБКА-УЧЕНИЦЯ

Жабку в школу записали,

Їй підручник показали,

Хочуть вчить її писати

І читати, й рахувати.

– Прочитай нам букву «а».

Жабка каже: «ква» та «ква».

Прочитай-но ти склад «ум».

А вона своє: «кум-кум».

Як ту жабку научити?

Скільки можна тебе вчити?

Покинь кумкать, квакати,

Вчись уже балакати.

ЇЖАЧОК

Їжачок, їжачок!

Де набрав ти колючо́к?

І навіщо їжаку

Мати шубку отаку?

Може шубка й незручна́,

Але ко́рисна вона:

На колю́чки начеплю

Яблучок, грибочків.

А як вовчика побачу –

Згорнуся клубочком.

Як підійде, не візьме,

А постоїть та й піде.

БІЛОЧКА

Із ялинки на ялинку

Хтось літає, як пушинка:

Рудий хвостик, чорний ніс.

Що це вітер нам приніс?

Придивляюся пильненько,

Та це ж білочка маленька!

По гілках вона стрибає,

Собі шишечки збирає.

ЛИСИЧКА

Лисичко-сестричко,

Дивне в тебе личко:

Мордочка вузенька,

Очиці хитренькі.

Певно, думаєш весь час:

«Обдурити треба вас!»

ЗАЙЧИК-ХВАЛЬКО

Сидить зайчик на пеньочку

У зеленому лісочку.

Лапками він вибиває,

Та ще й пісеньку співає:

«Я такий хоробрий заєць,

Не боюсь нікого!

Коли стріну вовка з лісі –

Не втечу від нього!»

Тут зозулька прилетіла,

Сіла на суку,

Та й голосно заспівала:

«Ку! Ку-ку, ку-ку!»

Бідний зайчик сполошився,

Аж з пеньочка повалився.

Задер лапки та й лежить –

Нема сили з страху жить!

ВОВЧИК

Вовчику сіренький,

Був би ти добренький –

Ми б з тобою гралися,

Тебе не боялися.

Страшні зуби в тебе в пащі!

Я боюсь тебе! Нізащо

До тебе не підійду,

Щоб не втрапить у біду!

ЗУБКИ В ЗАЙЧИКА БОЛЯТЬ

Зубки в зайчика болять,

Він не може вже жувать,

Сльози капають у нього.

Порятуйте, люди, його!

Як же зайця рятувати?

Він боїться зуба рвати!

Треба бу́ло ще раніше

Лікувати їх скоріше.

Поки дірочка маленька –

Пломбувать її легенько.

А тепер прийдеться в нього

Виривати зуба всього.

ЗАЙЧИКИ

На полянці у гайочку

Лежить зайчик в холодочку.

Біля нього п’ять зайчаток,

Малесеньких дитинчаток.

Ще самих їх не пускають

Бігати в зеленім гаю,

Бо вони іще маленькі

І заблудяться саменькі.

От сидять малі зайчата

Біля мами, біля тата.

ПАПУЖКА

Я, папужка маленька,

Маю пір’я гарненьке.

Дуже я посмутніла,

Бо здалека летіла.

Прилетіла в холодну країну

Та й боюся, що тут я загину.

Хто зігріє мене,

Нагодує мене,

Хто мене забере

В свою теплу квартиру –

Тому буду я другом хорошим.

А зовуть мене коротко – Гоша.

МИШКО

Я – ведмедик, я – Мишко,

Не маленька мишка!

В мене хвостика нема,

Більший я за мишку.

ВЕДМЕДИК – ІМЕНИННИК

Іменини в ведмежати!

Прийшли йо́го привітати:

Зайчик, лиска, їжачок

Та ще й сіренький вовчок.

Гарно всі причепурились,

Перед тим чистенько вмились,

Подаруночки взяли,

До ведмедика прийшли.

Їх ведмедик зустрічає,

Радо медом пригощає.

СЛОН

Ми побачили слона –

Оце-то вже дивина!

В нього дивний такий ніс,

Ми подумали, то – хвіст.

«Хобот в нього, а не ніс!»

Закричав малий Денис.

Як же слоник їсти має?

Йому ж хобот заважає.

Треба знати малюкам –

В слона хобот, як рука,

Бо він їжу ним бере

І у рот собі кладе.

НОСОРІГ

Що за звір такий побіг,

Що на носі в нього ріг?

Не корова й не свиня,

Що за диво-дивина?

Звір оцей живе далеко –

Там, де зи́мують лелеки.

Неспроста у нього ріг,

Бо він зветься – носоріг.

ЗАЙЧИК

Скаче зайчик по ліску,

Кличе кізоньку прудку:

«Ходи, кізонько, гулять!

Разом будемо скакать!»

ЯК ЗБЕРІГАТЬ ПІДРУЧНИКИ

Запитує учитель

Своїх маленьких учнів:

«Як треба зберігати

У чистоті підручник?»

А Петрик уже знає,

Він руку підіймає

І вчителеві шпарко

На це відповідає:

«Щоб чистими й новими

Підручники тримать –

Нехай вони удома

На столику лежать.

Бо, щоб підручник не порвать,

Або сторінок не пом’ять –

Не треба нам ніколи

Носити їх до школи.»

МИКОЛА

Ішов учитель з школи,

Назустріч – дід Миколи.

«Добридень» вчителю сказав

Та й про онука запитав:

«А як там наш Микола

Веде себе у школі?

Бо трохи в нас пустує.

Чи він не бешкетує?

Й чого уже навчився?»

Учитель зупинився:

«Та так собі, нічого,

Не скаржусь на малого.

Яким же був Микола в вас

Таким і залишився –

Учора на Ваш похорон

З уроків відпросився».

СЕСТРИЧКА

– Юрасику, дитинко,

Ходи до мене, синку!

Із вирію сестричку

Маленьку, невеличку

Приніс тобі лелека.

Він прилетів здалека.

Побачить хоч маленьку?

Лежить побіля неньки.

– Ото мені цікаво

Покинути всі справи

Та й бігти, щоб побачить

Малесеньке дитя.

А от на Україні

В холодну зиму, нині,

В заметах, в завірюху,

В таку страшенну хугу,

Хотів би я побачить

Лелеку з дитинчам.

РЕВМАТИЗМ

Іде малий школярик

Він плаче і хлипає.

– Чого, дитинко, плачеш? –

Малого хтось питає.

– Та вся біда у ньому,

У ревматизмі тому.

– Іще таке маленьке,

І вже воно слабеньке!

– Та ні, не хворий зовсім я,

А плачу через інше я:

Той ревматизм, щоб він пропав,

Без «в» в диктанті написав!

БЕЗКІНЕЧНА БАБИНА ПІСЕНЬКА

Внучечко моя,

Люблю тебе я.

За тобою я скучаю,

У віконце виглядаю,

Коли ти прийдеш

Бабу обіймеш.

А я тебе цьом-цьом-цьом.

Потім ще раз цьом-цьом-цьом.

До свого серденька

Притулю маленьку.

Міцно-міцно обійму

І тобі скажу:

«Внучечко моя...»

(і знову з початку)